Тигр

Тигр – це хижак з родини котячих, що є одним з головних представників роду Panthera. Значення слова «тигр» дослівно перекладається з давньогрецької мови як «швидкий, гострий». Один з найбільших хижаків, тигр поступається розмірами лише ведмедям – білому та бурому.

З відомих дев’яти підвидів тигрів збереглося лише шість: амурський тигр, тигр бенгальський, малайський, суматранський, індокитайський та південнокитайський тигр. Що стосується яванського, балійського та каспійського тигрів – ці підвиди були повністю винищені людиною. Велику частину загальної чисельності особин тигрів, що становить від 4000 до 6500 екземплярів, становлять бенгальські тигри – їх частка сягає 40% від загальної популяції. У минулому столітті тигр був занесений до охоронних документів багатьох країн. Також він занесений до Червоної книги Російської Федерації та до Червоної Книги Міжнародного Союзу Охорони Природи. Починаючи з 2013 року, було введено заборону на полювання на тигрів по всьому світу.

Дослідження світових вчених довели, що центром походження виду тигрів була східна Азія. Такий висновок було зроблено після дослідження викопних решток тварини. Подібні дослідження вважаються досить складними – знахідки палеонтологів в галузі вивчення тигрів були нечисленними, а їх забрудненість та фрагментарність не дозволяла встановити точну дату походження решток. Найдавніші рештки особин тигрів були виявлені на півночі Китаю та на острові Ява – вони дозволили зробити висновок, що більше двох мільйонів років тому тигри вже були досить поширені у східній частині Азії, а також на таких островах як Борнео і Палаван. Численні дослідження довели, що вид тигрів був відокремлений від загальної лінії предків роду Panthera (доводячи при цьому міцні родинні зв’язки, що з’єднують представників цього роду) задовго до лева, леопарда, а також ягуара.

Зовнішній вигляд тигра

Тигр – найбільша дика кішка з масивним, м’язистим гнучким тілом. Передня частина тіла у тигрів значно більша за задню. У крижовому відділі тигр нижчий, ніж у відділі плечовому. Його передні лапи мають по п’ять пальців, в той час як задні – лише по чотири, кігті на всіх пальцях втяжні. Маса тіла, а також розміри тигра багато в чому залежать від його підвиду – найбільшими визнані бенгальський та амурський тигри. Якщо говорити про самців даних підвидів тигрів, то їх маса може досягати 275 кг, а в окремих випадках і всі 320 кг. Довжина тіла таких тигрів може становити 2,5 – 2,8 м без урахування довжини хвоста. Висота в холці у тигра зазвичай становить понад метр. Самки тигрів найчастіше поступаються розмірами самцям – їх середня маса тіла становить від 100 до 180 кг.

Голова у тигра правильної округлої форми, її виступаюча лицьова частина має акуратний опуклий лоб. Невеликі вуха тварини – правильної заокругленої форми. З боків голови тигра розташовані баки. Вібриси білі, в шістьох рядах, досягають 16,5 см завдовжки і 1,5 см завтовшки, мають підвищену чутливість. Масивний череп тигра, кондилобазальна довжина якого досягає 200 мм, має великі широкі вилиці. Зіниці у тигра круглі, обкреслені жовтою райдужкою.

Зубний ряд дорослого тигра складається з тридцяти зубів – по шість різців і по два ікла на верхній та нижній щелепі. Ікла тигра можуть досягати 8 см завдовжки, а язик має вкриті зроговілим епітелієм горбки – ці характеристики дозволяють тварині не лише вбити здобич, але й швидко її розібрати. Така особливість язика тварини допомагає їй під час гігієнічних процедур.

Що стосується волосяного покриву, то у північних представників виду він щільніший і вищий, ніж у південних. Забарвлення тигрів варіюється від рудо-коричневих відтінків до червонуватих. Ділянка живота та грудей зазвичай забарвлена у світлі тони. Коричневі, а іноді чорні, поперечні смуги оперізують тіло тигра, спускаючись гострими закінченнями до його живота. На задній частині тулуба звіра смуг зазвичай більше – починаючись на крижах, смуги спускаються у напрямку стегна, закінчуючись або посередині, або доходять до верхньої частини гомілки і спускаються до внутрішньої сторони ноги.

Велика частина морди має світлий колір – чорні плями видно лише в ділянці нижньої губи та куточків рота. Складний малюнок, утворений короткими чорними поперечними смугами, прикрашає лоб, потилицю та тім’яну частину голови тигра. Довга чорна смуга виходить з-за вуха звіра, спускаючись по шиї до самого горла. Вуха тигра спереду білі, а ззаду чорні, з білою плямою у верхній їх частині. Бічні сторони голови і баки тигра посічені чорними смугами по білому хутрі.

Хвіст у тигра оперезаний десятьма кільцями чорного кольору і увінчаний таким же чорним кінчиком. Зазвичай кількість смуг на тілі тигра досягає 100 штук, а форма смуг та відстань між ними залежить від конкретного підвиду тигрів. Їх основна функція – допомогти тварині замаскуватися в умовах дикої природи. Дивовижним фактом є те, що розташування смуг на тілі тигра подібне до відбитків пальців на руках людини – воно унікальне у кожної окремої особини і допомагає ідентифікувати тигра при проведенні досліджень. Чорні смуги чітко видно на шкірі тварини – хутро відростає у відповідності з первинним малюнком, якщо його збрити або пошкодити.

Тигри мають частковий кольоровий зір, добре бачать у темряві. Будова гортані, а також голосових зв’язок дозволяє тигрові видавати звуки реву, проте, на практиці звір робить це лише під час парування.

Ареал проживання тигрів

Історично сформоване середовище існування тигрів розташовується на Далекому Сході, в Афганістані та Китаї, Індії та Ірані. Також варто згадати Індонезійські острови та країни Південно-Східної Азії. З цього випливає висновок, що тигр – більшою мірою азіатський вид. На даний момент ареал проживання цієї тварини розформований на окремо взяті популяції, які часто знаходяться одна від одної на досить значній відстані.

Область поширення цієї дикої тварини була сформована в Китаї близько двох мільйонів років тому. Значно пізніше, всього десять тисяч років тому, подолавши Гімалаї, тигри заполонили Індію та такі острови як Балі, Ява, Суматра та інші. На сьогоднішній день, не на всій території проживання тигрів збереглися їх популяції, вони були винищені людиною. Лише Індія та Індокитай змогли вберегти найбільші популяції цього виду. Якщо говорити про Росію, то тигрів можна зустріти на далекому Сході, в Хабаровському та Приморському краях. Десятиліття, що тривало з 1995 по 2005 рік, скоротило ареал тигрів в Азії на цілих 40%, що призвело до плачевної цифри в 7% – такою є величина нинішньої частки ареалу тигрів від його первинного рівня.

Тигри віддають перевагу для проживання мангровим болотам і лісам у тропіках, бамбуковим тропічним хащам і сухим саванам та напівпустелям, тайга і голі сопки також приваблюють популяції тигрів.

Підвиди тигрів

З дев’яти відомих науці підвидів тигрів три вже повністю винищені людиною. З тих шести підвидів, що залишилися, розрізняють такі:

• Амурський тигр (Panthera tigris altaica) – найбільший з усіх відомих підвидів тигрів і родини котячих взагалі. Тигреня амурського тигра в піврічному віці розміром і вагою не поступається дорослій особині леопарда. Мешкають амурські тигри в Росії – у Приморському, а також Хабаровському краї. Також невеликі популяції амурського тигра зустрічаються на території Китаю (на північному сході), а також Північної Кореї. Популяція амурських тигрів в єдиній області проживання налічує близько 500 особин, що дозволяє вважати її найбільшою у світі. Амурський тигр широко відомий ще й під іншими іменами – його називають уссурійським і маньчжурським, а також сибірським і іноді північно-китайським тигром. Цей підвид примітний своїм густим довгим хутром, особливо в період зими. Кількість смуг на його тілі дещо менше, ніж у інших підвидів цих хижаків.

• Бенгальський тигр (Panthera tigris tigris) – найчисельніший підвид тигрів. Однак варто зазначити, що деякі цифри, наведені вченими, можна вважати злегка завищеними, оскільки облік тварин вівся, в основному, за їх слідами. Так, дослідники стверджують, що популяція бенгальських тигрів налічує до 4500 особин, 3000 з яких знаходяться в Індії. За іншою версією, кількість тигрів бенгальського підвиду ледве досягає 2000. Бенгальським тиграм давно загрожує зникнення через постійне браконьєрство, а також через руйнування людиною їх природного середовища існування. Тигри, які мешкали на території заповідника Саріска, були повністю винищені браконьєрами, що спричинило початок масштабної кампанії з охорони тигрів Індії, яка отримала назву «Проект Тигр». За підсумками цієї природоохоронної кампанії кількість бенгальських тигрів на території Індії було збільшено майже вдвічі. Мешкає бенгальський тигр здебільшого в Індії, а також у республіці Бангладеш, Непалі та Бутані. Індійські та непальські бенгальські тигри вважаються найбільшими, на відміну від тигрів, які мешкають на півдні Індійського субконтиненту. В середньому ж, маса бенгальського тигра становить близько 220 кг у самців і 150 кг у самок.

• Малайський тигр (Panthera tigris jacksoni) – налічується у кількості всього 600-800 особин. Зустріти малайського тигра можливо лише на території малайзійської області півострова Малака. Варто зазначити, що такий підвид як малайський тигр став відомий світові лише у 2004 році. Раніше припускалося, що ці тварини належать до індокитайського підвиду тигрів. Тепер малайський підвид вважається третім за чисельністю популяції серед усіх підвидів тигрів.

• Китайський тигр (Panthera tigris amoyensis) – є найменшим підвидом. Китайський тигр схильний до найбільшого винищення і, швидше за все, вже фактично не зустрічається у дикій природі. Всього 59 китайських тигрів живуть в штучних умовах, в неволі, на території Китаю. Всі ці особини є нащадками шести особин, тому говорити про генетичне різноманіття китайських тигрів не доводиться. Остання особина такого хижака була вбита ще у 1994 році, але влада Китаю вживає заходів щодо відродження цього рідкісного підвиду тигрів. Ще у 1977 році уряд країни заборонив полювання на китайських тигрів, але це не врятувало дану популяцію. Китайський тигр цікавий тим, що він є одним з найменших за розміром підвидів тигрів – довжина тіла дорослої тварини становить в середньому 2,5 метра, а вага самців досягає 177 кг, самиці важать до 118 кг.

• Індокитайський тигр (Panthera tigris corbetti) – мешканець Камбоджі та Лаосу, а також зустрічається на півдні Китаю, в Таїланді, у В’єтнамі та Малайзії. Цей підвид хижаків відомий також як тигр Корбета. Вчені стверджують, що популяція індокитайського тигра налічує від 1200 до 1800 тварин, але більше схиляються до меншої цифри. Найбільша кількість цього підвиду мешкає у Малайзії завдяки жорсткому контролю браконьєрства в цій країні. Причинами скорочення популяції індокитайського підвиду тигрів є нерівномірний розподіл ареалів його проживання, а також схрещування між собою споріднених особин тигрів. Що стосується популяції цього підвиду тигрів у В’єтнамі, то значна частина індокитайських тигрів на його території були вбиті з метою отримання органів для виробництва засобів китайської медицини. Забарвлення такого тигра більш темне, а вага самців досягає 190 кг, тоді як вага самок становить в середньому від 110 до 140 кг.

• Суматранський тигр (Panthera tigris sumatrae) – отримав свою назву від острова Суматра, який є його єдиним і постійним місцем проживання. Вчені стверджують, що дика популяція суматранського тигра сягає 500 особин. Більшість хижаків мешкає на територіях національних заповідників і парків. Вчені зробили приголомшливе відкриття – у генотипі суматранського тигра були виявлені генетичні маркери, що вказують на можливість виникнення нового підвиду родини котячих на базі вже існуючого підвиду. Для цього необхідно не допустити вимирання підвиду суматранського тигра. Однією з загроз цього підвиду є вирубка заповідних лісів острова, де мешкають тварини. Ще однією серйозною причиною вимирання підвиду можуть стати браконьєри – так, у період 1998 – 2000 років вони винищили 20% популяції цих хижаків. Вагітну самку тигра у 2007 році зловили жителі невеликого селища, після чого місцева влада відправила її до сафарі-парку на острів Ява з метою збереження цього рідкісного підвиду хижаків. Суматранський тигр – найменший хижак із існуючих підвидів тигрів. Маса тіла самця становить в середньому 130 кг, а самиць – всього 90 кг. Такі розміри зумовлені проживанням у тропіках Суматри.

Вимерлі підвиди тигрів

Ще три відомих науці підвиди тигрів були повністю винищені і вважаються вимерлими:

• Яванський тигр (Panthera tigris sondaica) – отримав свою назву завдяки острову Ява, на якому мешкала його популяція. У 1979 році була зустрінута в природі остання тварина цього підвиду. Браконьєрство та повне руйнування звичного середовища існування яванського тигра призвело у ХХ столітті до його повного винищення. В середині минулого століття чисельність хижаків на острові становила всього 25 особин, але й їх зберегти не вдалося.

• Балійський тигр (Panthera tigris balica) – був постійним мешканцем острова Балі, але його популяція була повністю винищена місцевими мисливцями. У 1937 році була вбита остання самка балійського тигра в частині острова під назвою Сумбар Кама. Балійські тигри жили лише в диких умовах, тому жодну особину зберегти не вдалося. Балійський тигр фігурує в балінезійському індуїзмі як один з найважливіших героїв.

• Закавказький тигр (Panthera tigris virgata) – згідно досліджень вчених, цей підвид майже повністю повторює амурського тигра. Закавказький тигр вимер ще в 60-х роках ХХ століття – за різними версіями, остання особина тварини була вбита в 1968 році або в 1970 на території Туреччини, в її південно-східній частині. Історично сформоване середовище існування закавказького підвида було досить обширним – Узбекистан і Казахстан (його південна частина), Арменія і Туркменістан, Пакистан і Афганістан, Туреччина, Ірак і Іран. Цей підвид хижака вважався великим і досягав у своїй масі 240 кг. Смуги на тілі тварини були більш вузькими і частішими, а також мали темно-сіру та коричневу окраску. Взимку хутро закавказького тигра ставало особливо густим і довгим, а влітку все одно перевершувало за пухнастістю хутро інших підвидів тигрів. Закавказькі тигри, разом із бенгальськими, ставали учасниками гладіаторських боїв у римлян.  

Гібриди тигрів

Перше згадування про гібриди тигрів було зроблене ще в зоопарках XIX століття – їхні власники привертали нових глядачів саме такими незвичайними тваринами. Сучасні приватні китайські зоопарки досі утримують таких гібридів. Найбільш відомі гібриди тигрів отрималися при схрещуванні лева і тигра (для цих цілей зазвичай використовувались бенгальський і амурський підвиди тигра). Розрізняють два основні гібриди:

• Лігр – такий гібрид отримується при схрещуванні тигриці з левом. Першим дивовижним фактом є те, що самки лігра дають потомство. Другою їх особливістю можна вважати те, що лігри ростуть всю свою життєву діяльність і досягають трьох метрів (без врахування довжини хвоста) у довжину до кінця свого існування. Такий незвичайний ріст звіра вчені пояснюють наявністю гена росту в ДНК тигриці і лева, який і дозволяє їхньому гібриду набувати гігантські розміри. Жителі Росії можуть подивитися на лігра в Новосибірському і Липецькому зоопарках. 

• Тигролев – його ще називають тайгон. Такий гібрид є плодом схрещування левиці з тигром. Грива у таких гібридів, якщо вона і з’являється, то зазвичай набагато коротша левинної. Тигрові смуги та левині плями можуть бути присутні як разом, так і окремо на тілі тварини. Тигони вступають в розміри своїм батькам – їхня вага становить близько 150 кг. Самиці тигонів здатні давати потомство, у той час як самці – абсолютно стерильні.

Відомі ще такі гібриди, як лілігри та талігри. Лілігри виникають від схрещування лігриці з левом, талігри – суміш лігриці та тигра. Талігри нагадують своїм зовнішнім виглядом тигрів великих розмірів з левиними рисами.

Кольорові особливості забарвлення тигрів

Варіації кольору забарвлення тигрів ділять їх на такі види:

• Золотий тигр є найбільш рідкісною твариною, зміна забарвлення такого тигра викликана присутністю рецесивного гена. Це могло стати результатом схрещування тигра-носія гена з особою зі свого потомства. Хоча спочатку припускалося, що золоте забарвлення тигра допомагало йому маскуватися під час полювання на території з глинястими ґрунтами, де мешкала популяція цих тварин. В наші дні приблизно 30 золотих тигрів утримується в неволі. Існує помилкова думка, що золоті тигри стали плодом схрещування амурських тигрів з бенгальськими. Насправді такі тигри мають бенгальські коріння, частково змішані з генами білого амурського тигра Тоні – предка всіх білих тигрів на території Північної Америки.
• Білий тигр досить рідко зустрічається в дикій природі, проте, в умовах неволі його популяції досить поширені. У зоопарках світу знаходиться близько 130 особин білих тигрів, вони успішно розмножуються в штучно створених умовах.  Голубоокі бенгальські тигри, що мають біле забарвлення, прикрашене темно-коричневими смугами, стали результатом генетичної мутації. Такі різновиди хижаків з’являються лише раз на 10 000 особин тигрів з звичайним забарвленням. Перший білий тигренок був знайдений в 1951 році, якого в подальшому схрестили з тигрицею традиційного забарвлення, що дало потомство звичайних тигренят. Потім шляхом схрещування білого тигра з тигрицею зі свого потомства дало помет з двома білими дитинчатами. Поширеною помилкою є припущення про те, що білі тигри – альбіноси.

Нестійкі генетичні мутації дали світу мальтійського тигра, що має синьо-сірий колір, а також меланістів – хутро таких тигрів має димчастий або чорний колір.

Біологія та екологія

Тигр проявляє найбільшу активність ввечері, вночі та вранці. Вдень тигр зазвичай спить у своєму леговищі. По деревах лазають лише тигренята, дорослі особи цього не роблять – в більшості випадків вони пересуваються по місцевості великими кроками. Зазвичай тигри йдуть по слідах людини, а також кабанів, оленів та інших тварин. Тигри добре плавають і з задоволенням купаються у водоймах, особливо в умовах проживання в жарких кліматичних умовах. При цьому тварина добре переносить холод і здатна витримувати дуже низькі температури. Линяє тигр у березні і у вересні. Дорослий тигр подає голос нечасто – лише у період течки самок видаеться рев да при нападі на добич приглушено ричить.

Територіальне та соціальне поведінка тигра

Дорослі особи тигра ведуть одиночний спосіб життя, маркуючи і захищаючи свою особисту територію. Тигр маркує територію кількома способами:

• риє сніг чи землю, іноді випорожнюючись в роздертому місці;
• залишає сліди мочі на вертикальних поверхнях, піднімаючи хвіст у вертикальне положення і випускаючи розпилений струмінь мочі на заздалегідь обрану та обнюхану поверхню (чи то дерево, кущ або скеля). Такі марки тигри залишають на відстані від 60 до 125 см від землі;
• треться об кору дерева, царапаючи стовбур.

Площа проживання самця зазвичай знаходиться в межах від 60 до 100 км2. Це залежить від присутності потенційної здобичі та наявності самок на прилеглій місцевості. Територія проживання самок часто обмежена площею в 20 км2. Дорослий самець допускає на своїй території кілька територій проживання самок – їх може бути і дві, і чотири. Дорослий самець регулярно обходить свою територію за визначеним маршрутом, маркуючи її та влаштовуючи тривалі та короткочасні лежки. Протягом доби самець тигра може проходити від 10 до 40 км, самка проходить від 7 до 22 км.
Жоден самець не дозволить іншому самцеві не тільки знаходитися на своїй території, але навіть пройти по ній. Тим часом як самки досить мирно співіснують на одній місцевості, лише випадково проявляючи агресію одна до одної. Вони охоче діляться добичею, як з самцями, так і з самками. Самці, з свого боку, готові ділити своєю добичею лише з самкою і ніколи не допустять стороннього самця до здобутої їжею. Відносно інших самців тигр зазвичай проявляє агресію у вигляді загрозливих поз і грізних звуків, рідко відкрито нападаючи на суперника – у більшості випадків попереджувальних знаків буває достатньо для того, щоб чужак покинув володіння господаря. Якщо ж справа доходить до визначення відносин у кровавому схватці, то один із самців зазвичай загине.

Харчування тигра

Основним джерелом харчування для бенгальських тигрів є такі копитні:

• аксиси;
• індійські замбари;
• дикі кабани;
• нільгау.

Улюбленим лакомством амурського тигра можна вважати:

• плямистого оленя;
• благородного оленя;
• кабанів;
• косулі;
• кабаргу.

До списку джерела харчування суматранського тигра входять:

• олень самбар;
• чепрачний тапір;
• дикий кабан.

Для підтримки нормального функціонування дорослому тигрові потрібно споживати до 70 копитних на рік. Голодний самець тигра здатний з’їсти за один прийом їжі до 50 кг м’яса. Хижак може їсти свою добич протягом кількох днів, розділяючи її на частини, а тривале відсутність їжі тварина компенсує великою підшкірною жировою клітинкою.
Тигри споживають в їжу травоїдних, а також деяких нетипових тварин:

• індійського буйвола;
• гуара і лося;
• мавп;
• фазанів і заєць;
• риби.

Тигри також можуть полювати на інших хижаків. Зазвичай до їхньої добичі входять вовки і леопарди, а також удави і ведмеді. Дорослі амурські тигри нападають на бурих ведмежат, а іноді і на дорослих ведмедів – вони становлять майже 8% від загального раціону самців амурських тигрів. Агресивні малайзійські ведмеді самі нападають на малайзійських тигрів, при цьому стаючи жертвами власної агресії – малайзійський тигр майже завжди виходить переможцем у сутичці з ведмедем за добичу. Деякі особи малайзійських тигрів спеціально полюють на місцевих ведмедів, обираючи їх у якості своєї жертви.

Небезпеку для тигра становить зустріч з індійським слоном – вони намагаються уникати цих величних тварин, при цьому нападаючи на слоненят. Також тигри уникатимуть зустрічі з носорогами, хоча в історії зафіксовано один випадок успішного нападу тигра на індійського носорога. Періодично тигри можуть харчуватися домашніми тваринами, а влітку споживають в їжу навіть горіхи та фрукти.

Тигр займає найвище положення в харчовій піраміді свого середовища існування. Єдиною загрозою для нього може стати зграя індійських червоних вовків. Вченим відомий випадок поразки дорослого восьмирічного тигра у боротьбі з гребенистим крокодилом. Великі бурі ведмеді також можуть становити загрозу для тигрів в зимовий період.

Полювання

Розрізняють два типи полювання у тигрів – зимове та літнє. Зимою тигр підкрадається до добичі, а літом чекає її в засідці. При цьому тварина завжди полює самостійно. Зазвичай дорослий тигр чекає на свою добич біля водойм, куди звірі приходять напитися, а також на тропах. Продвигаючись в напрямку до добичі з вітру, тигр майже прилягає до землі і в момент нападу робить кілька швидких великих стрибків у напрямку до жертви, не залишаючи їй шансів на порятунок. Чекаючи наближення жертви, тигр намагається лежати під вітром, щоб та не відчула його запаху. Гострий, стрімкий стрибок – і добич у зубах тигра. У випадку неуспішного нападу тигр готовий слідувати за своєю потенційною добичею на відстань 150 метрів, розвиваючи швидкість до 60 км/год. Висота його стрибків досягає 5 метрів, а довжина – 10 метрів.

Довгі ікла тигра (8 см) дозволяють йому схопити велику добич за горло, зламати шию і дати витекти крові. Якщо добич має невеликі розміри, тигру достатньо зламати їй хребет або кінцівки. Схоплену добич тигр кидає за спиною або тягне в зубах, причому вага жертви може сягати до 100 кг. При цьому тигр може виконувати стрибки висотою в 2 метри, якщо вага вбитої тварини не перевищує півсотні. Іноді особливо великі екземпляри тварин, отримані в результаті полювання дорослого тигра, перевищують розмірами свого мисливця в 7 разів, що не заважає йому тягнути їх тушу в зубах по землі. Основні полювальні навички тигра зазвичай передаються ще маленьким тигрятам їх матір’ю, не є при цьому їхньою природною здібністю.

Розмноження

Тигр – полігамна тварина. Якщо територія проживання тигрів слабонаселена, то самка часто стає об’єктом переслідувань лише одного самця. У випадку, коли самців декілька, між ними можуть виникати сутички за право спарювання з обраною самкою. Спарюються тигри зазвичай у грудні та січні. Особливий вираз на морді самця тигра свідчить про те, що він виявляє флемен – це поведінка самця звіра під час репродуктивного періоду самки. Він відчуває її готовність до розмноження за запахом сечових міток. Такі моменти трапляються лише декілька разів на рік – у ці дні тигри спарюються кілька разів, супроводжуючи процес гучними звуками. Деякі самки, які не були успішно оплодотворені, відчувають повторний охотний період.

Самка тигра народжує перше потомство приблизно в 4 роки, подальші – раз в 2-3 роки. Тривалість вагітності тигриці зазвичай становить близько 103 днів. Гніздо для своєї майбутньої потомства тигриця вибирає дуже ретельно і може не змінювати його протягом кількох років – зазвичай таким місцем служать розщелини скель, лісові руїни або печери.

Потомство тигренят з’являється зазвичай на початку весни (березень-квітень) – в одному пометі зазвичай народжується від 2 до 4 дитинчат. Новонароджені сліпі тигренята важать всього 1,5 кг, але через перший тиждень життя вони стають зоряними і наступні півтора місяці живуть за рахунок молока матері. У віці двох місяців малюки тигренята набувають певної самостійності і можуть йти за тигрицею. Самка оберігає дитинчат від агресивних чужих самців, які несуть їм смертельну загрозу. Самець, який зачав потомство, зазвичай не бере участі в житті дитинчат. У віці півтора років тигренята стають повністю самостійними, але часто не залишають матір нескінченно. Через 2 або 3 роки тигренята покидають тигрицю – самки розташовуються поблизу неї, а самці вирушають на пошуки власної території. Середній термін життя здорового тигра становить приблизно 26 років, доросла самка здатна принести за своє життя потомство в розмірі від 10 до 20 тигренят (майже половина з цієї кількості не доживає до дорослого віку).

Статус популяції тигра

Знищення популяції тигрів людиною, руйнування їхнього природного середовища, становить серйозну загрозу для тигрів. Їхні чисельність непримиримо зменшується, ареал стає все меншим. Якщо порівняти чисельність тигрів у наш час із їхньою чисельністю в XIX столітті, то ця цифра скоротилася на 95%. Світова популяція тигрів складає всього близько 6500 особин. Більшість з них живе на території Індії, значна частина знайшла пристань у В’єтнамі, Таїланді, Лаосі, в Китаї та в Бірмі. За розрахунками Міжнародного союзу охорони природи, у світі залишилося 450 амурських тигрів, тоді як південнокитайських тигрів налічується всього 30 особин.

Охорона тигрів

Тигра внесено до Червоної книги Міжнародного союзу охорони природи і взято під міжнародний захист. Полювання на тигрів повністю заборонено з 1947 року, а з 1955 введено строге обмеження на лов дитинчат тигра. Головним чинником, який впливає на зменшення чисельності популяції тигрів, є полювання. Тигрів полюють зазвичай або заради шкур, або заради цінних внутрішніх органів, які потім використовують у засобах народної східної медицини, частіше за все китайської.
Афродизіаки та багато знеболюючих засобів виробляються майстрами китайської медицини з внутрішностей тигра. Китайське законодавство забороняє і строго карає використання частин тіла тварини у таких цілях. Проте на чорному ринку країни обіг таких продуктів досить великий. У 2007 році на конференції Міжнародної конвенції CITES було введено заборону на розведення тигрів з метою торгівлі частинами їхніх тіл.

Далай-лама XIV на буддійському фестивалі в 2006 році закликав всіх присутніх паломників припинити полювання на тигрів, їхню купівлю та продаж. Його промова справила ефект – численні відвідувачі фестивалю Калачакра, повернувшись з паломництва в Тибет, стали масово знищувати трофейні тигрині шкури і навіть речі з тигриним малюнком.

Полювання на тигрів і руйнування природного середовища тварин принесли свої плоди – за останні сто років чисельність популяції тигрів скоротилася з 100 000 особин до 2500 дорослих здорових тигрів, здатних давати потомство. Чисельність окремих популяцій не перевищує 250 хижаків. Врятувати положення може лише утримання великої кількості звірів в неволі – США в цьому відношенні займає провідну позицію. Приблизно 20 тисяч тигрів живуть в штучних умовах, створених людиною, з яких близько 5000 знайшли пристань в зоопарках США.

Роль участі громадськості в охороні тигрів займає провідне місце. В кожній країні, де обитують ці тварини, уряд під керівництвом глави держави заботиться про збереження виду, приймаючи відповідні закони та втілюючи в життя спеціальні державні програми. Але лише за участі громадськості можливий відчутний прогрес у сфері охорони популяцій тигрів. Велика кількість екологічних програм і проектів у світі спрямовані на залучення уваги людей до цієї проблеми.

Охорона тигрів в Росії

Рідкісний підвид амурського тигра знайшов своє місце в Червоній книзі Російської Федерації – Росія визнана єдиною країною, яка зберегла на своїй території цих цінних тварин. Амурський тигр знаходиться під охороною з 1947 року.

На сьогоднішній день амурський підвид хижака можна зустріти в Сихоте-Алінському заповіднику, а також, з деякого часу, в Уссурійському, Лазовському заповіднику, а також в заповіднику Кедрова Поляна.

Головні напрямки, за якими проводяться заходи, спрямовані на збереження амурських тигрів на Далекому Сході, регулює документ Всесвітнього фонду дикої природи 1996 року – “Стратегії збереження амурського тигра Росії”.

Вивчення тигра в природі

Способи, що використовуються для вивчення тигрів в природі:

• радіотрекінг – цей спосіб передбачає надягання на тигра радіоошийника, який дозволяє спостерігати за місцезнаходженням хижака;
• трекінг за допомогою GPS – передавачі GPS прийшли на заміну радіоошийникам, їх батарея здатна утримувати заряд до 500 днів, після чого тварина автоматично звільняється від такого пристрою. Для того щоб надягнути на тигра такий ошийник з передавачем, створюють спеціальну пастку у вигляді сталевої петлі, встановленої на дереві. Запах валеріани приваблює звіра до дерева, його лапа потрапляє в петлю, і датчик висилає сигнал про те, що тигра спіймано – після цього можна прикріплювати до тіла тварини GPS-датчик;
• троплення – використовується для вивчення популяції, її динаміки, а також для дослідження полового і вікового складу. Для цього зимою проходять по слідах і стежках тигра – цей вид вважається найранішим в області вивчення тигрів. Щоб дізнатися за відбитками лап особу тигра, використовувалася система, в основу якої була покладена вікова різниця відбитків плантарної мозолі – вимірювалася її ширина;
• фотокамери на пастках – парно встановлені фотокамери з інфрачервоними датчиками дозволяють в місцях проживання тигрів відслідковувати їхні переміщення, чисельність популяції та окремих особин хижаків. У Уссурійському заповіднику широко використовується цей метод вивчення тигрів.

Взаємодія тигра і людини

Полювання на тигрів

Тигр завжди був для людини гідним трофеєм. Існує легенда, що сам Олександр Македонський полював на тигрів із дротиками на березі Сирдар’ї, в околицях нині відомого Ташкенту.
А в Кореї багато віків тому полювання на тигрів супроводжувалося цілим ритуалом: особливі мисливці на тигрів не розмовляли між собою під час полювання, не називали тигра по імені. Ознаками мисливців на тигрів були бобові намиста на грудях понад ллянкою синьої куртки, а також синій тюрбан на голові, прикрашений яскравими намистинами. Такі мисливці харчувались м’ясом тигрів і не сплачували податки через внесення їх до особливо привілейованих громадян.

В Індії полювання на тигрів мало масовий характер як у XIX столітті, так і на початку XX, служачи однією з улюблених розваг англійських колонізаторів. Індійські мисливці їздили на слонах або ходили пішки, використовуючи в якості жертви для приманки звіра звичайних кіз, а місцеві загонщики били в барабани в знак початку полювання. Англійські колонізатори прикрашали свої житла тигровими головами та їхніми шкурами. Промислове використання тигрів було незначним, незважаючи на якісне хутро цього звіра.

В наші дні на тигрів полюють тільки браконьєри, оскільки законом таке полювання заборонено.

Утримання тигра в неволі

У Сполучених Штатах набуло масового характеру утримання тигрів вдома як домашніх улюбленців. Це захоплення викликане кількома причинами. По-перше, велика кількість тигренят, які стали нащадками циркових тварин або тигрів зоопарків, призвела до значного зниження цін на цих звірів. Це дозволило тиграм стати більш доступними для американців. По-друге, законодавство США не забороняє утримання тигрів в домашніх умовах у 16 штатах, в 15 для такого утримання потрібна ліцензія. У 19 штатах США тигра не можна вважати домашнім улюбленцем. Статистичні дані свідчать про те, що в Сполучених Штатах Америки вдома завдяки таким законам, а також низьким цінам на тигрів, живе близько 12 000 осіб цього тварини.

Тигри-людожери

Відомий мисливець на тигрів Джім Корбетт описував низку випадків нападу тигрів на людину – такі сутички мали відзначитися жорстокою кровопролитністю. У період з 1925 по 1930 роки в Чоугарі тиграми-людожерами було вбито 64 людини – цей випадок увійшов в історію як найбільш трагічний приклад зіткнення людини і хижака.

Часто людожерами стають старі нездорові тигри, які через відсутність ікл або наявність захворювань не можуть повноцінно полювати на звичайних копитних і вибирають людину як джерело їжі.

Роки пройшли, але дотепер тигри-людожери не дають спокою мешканцям індійського штату Уттар–Прадеш в Бенгалії. Мангрові болота Сундарбана стали пасткою для людей, де на них полюють не лише хворі, а й повністю здорові особи тигрів. Кожен четвертий тигр тут може бути потенційним людожером, нападаючи на людину навіть абсолютно випадково.

Існує один цікавий спосіб захистити себе при зустрічі з таким агресивним тигром. Достатньо надіти маску із зображенням очей і рота людини на потилицю. Таким чином, можна збити з пантелику тварину, яка зазвичай нападає на людину ззаду, чекаючи її в засідці з вітрового боку.